Чи врятує нас нова влада: сподіватися (,) не можна (,) переобирати

ПОДІЛИТИСЬ

Ну ось, нарешті, сталося. Ми обрали нового Президента та новий Парламент. Запит суспільства на нові обличчя в політиці та оновлення влади, здається, виконаний – навіть з перебільшенням. Тепер постає одне питання – а що буде далі? В українців рівень очікувань на позитивні зміни є достатньо високим. Спробуємо розібратися, на що нам варто сподіватися: на краще майбутнє – чи навпаки, готуватись до апокаліпсису, як це прогнозують деякі аналітики та політологи?

Оновлення Парламенту – це гарантія змін?

Новий парламент буде оновлений на 80% і саме це, на думку багатьох українців, гарантує позитивні зміни. Звісно, це можливість – але, на жаль, ніяким чином не гарантія. Історія доводить зворотне. На виборах 1998 року склад Верховної Ради був оновлений на 73%, на виборах 2002 – на 63%, у 2006 р. – на 62%, а на дострокових парламентських виборах 2007 – лише на 35%. На парламентських виборах 2012 р. українці оновили Парламент на 62%. У 2014 історія повторюється і склад Верховної Ради оновлюється більш ніж на половину – на 65%. Як нам жилося весь цей час і чи дочекалися ми позитивних змін? Висновки кожен може зробити сам.

Чи впорається В. Зеленський з роллю месії?

Саме на Президента українці покладають найбільше сподівань – причому іноді явно завищених. Перші президентські кроки В. Зеленського не аналізує хіба лінивий. І це, в принципі, дуже позитивний сигнал. Але, з іншого боку, виникає дуже багато протиріч, оскільки українці оцінюють дії Президента не через призму закону, а через особисте ставлення до персони Президента. Хтось показує Президента абсолютно некомпетентним, а хтось, навпаки, оцінює його рішення як цілком доцільні та ефективні. Щоб не вдаватися у довгі дискусії, розглянемо декілька ініціатив.

Приклад 1: Електронний облік деревини

На початку липня 2019 р. президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про деякі заходи щодо збереження лісів та раціонального використання лісових ресурсів», який спрямований на боротьбу з незаконним обігом деревини. Відповідно до статистики, яку наводить заступник керівника Офісу Президента України Олексій Гончарук, близько 30% деревини перебуває в тіньовому обігу і щороку держава отримує до 2 млрд грн збитків. На перший погляд, з цим Указом проблем немає і наміри абсолютно позитивні.

Онлайн курс «Конституція України: абетка громадянина» Навчання безкоштовне.

Але давайте пригадаємо, що повноваження Президента обмежені (див. 106 статтю Конституції). Він не є представником виконавчої влади. З правової точки зору Президент може подати законопроект, але він не може видати указ, яким зобов’яже суб’єктів господарювання щось зробити. Якщо Президент хотів впровадити цю ініціативу, правильно було би подати відповідний законопроект, або ж просто виступити із закликом до органів виконавчої влади приділити увагу цьому питанню.

В рамках проекту “ПРО-100 матриця” ВУМ спільно з аналітичним порталом Слово і Діло аналізують резонансні рішення перших 100 днів президента В. Зеленського на предмет їхньої законності та популярності.

“ПРО-100 матриця” – це спрощена модель, яка узагальнює, допомагає розібратися та побачити реальну ситуацію.

Приклад 2: Заходи щодо протидії рейдерству

У тому ж липні місяці президент В. Зеленський підписав Указ “Про заходи щодо протидії рейдерству”. Документ містить набір інструментів, які будуть впроваджені найближчим часом для належного захисту власників бізнесу та протидії позбавленню їх майнових прав. І знову ми бачимо позитивні наміри – але є ще «зворотна сторона медалі». Президент є гарантом Конституції, і до сфер його компетенції відносяться: національна безпека та оборона, зовнішні відносини країни. “Заходи щодо протидії рейдерству” – це питання не належить до сфери його компетенцій.

Приклад 3: Електронні послуги

Розглянемо указ Президента «Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг» задля упорядкування роботи державних реєстрів і послуг онлайн. І знову ми бачимо наміри зробити щось хороше. Указ передбачає запровадження єдиного веб-порталу електронних послуг, де українці зможуть за допомогою електронного кабінету отримувати доступ до інформації щодо себе в державних реєстрах (наприклад, про майно, землю, транспорт, податки і доходи) та пріоритетні електронні державні послуги.

З правової точки зору – знов некоректно. Сфера “поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг” – це не компетенція Президента. Він не є представником виконавчої влади, тому не має права видавати указ в цій сфері.

Як правильно? Якою може бути взаємодія між Президентом та Кабміном?

Президент номінує, точніше, за поданням коаліції депутатських фракцій пропонує Парламенту кандидатуру прем’єр-міністра. Він номінує двох міністрів – оборони та закордонних справ. Разом з Кабміном Гарант призначає та звільняє голів дипломатичних представництв України.

Президент може вносити укази щодо виконання рішення РНБО. Коли РНБО приймає певне рішення, потрібен спеціальний указ Президента, щоб рішення стало законним і обов’язковим для виконання Кабміном та іншими органами влади.

А ще Президент має право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів, якщо вони не відповідають Конституції, та вносити такі акти на розгляд Конституційного суду для роз’яснення стосовно конституційності.

Нарешті, голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Висновки, побажання

Ми розглянули кілька прикладів, як на одну і ту ж ініціативу нової влади – а саме, Президента – можна подивитися по-різному і побачити, що не все так однозначно. Є позитивні наміри, але є і порушення правових процедур. Чи це серйозна проблема? Чи варто на це заплющити очі? Якщо ми хочемо нарешті стати правовою державою – тоді точно не варто.

Ці дії можна оцінювати через політичний піар або тимчасову відсутність впливу в парламенті, через незнання або бажання швидких змін. Все залежить від нашого індивідуального сприйняття Президента. Наразі ми входимо в період, коли пояснення для недотримання закону стає практично неможливо уявити. Тому в оновленій владі варто шукати не лише позитивні помисли і дії, а і неухильне дотримання законів і Конституції.

Перше, що варто зрозуміти: оновлення влади – це не гарантія, що нас чекає світле майбутнє.

Друге: щоб прискорити позитивні зміни, не варто сидіти склавши руки, і сподіватись. Нам, українцям, треба стати більш прискіпливими до тих, кому ми довірили владу. Інфантильне мислення, як-от ділити все на чорне і біле – це не найкращий спосіб, щоб зрозуміти, що ж насправді відбувається. Треба навчитися мислити критично, інакше новий Президент та оновлений на 80% парламент будуть наступати на ті самі граблі, робити помилки, які робили попередники, а народ – той, хто насправді і є джерелом влади – так і буде просто стороннім спостерігачем.

Поки в Україні не буде критичної маси українців, які мислять критично, сподівання на позитивні зміни, скоріше за все, марні!

Богдан Бондаренко,

Експерт з конституційного права

Платформа громадянської освіти ВУМ online рекомендує звернути увагу на такі онлайн курси:

Навчання безкоштовне! Долучайтесь!