Зареєструватись

Навіщо місту Стратегія, або «кола на воді» суспільних змін

Тетяна Бойко
10 Лютий 2017
img_city_image

ПОДІЛИТИСЬ

Майже скрізь по України зараз не сходить з язиків тема розробки стратегії розвитку та брендингу міста. Причому, не те щоб це було якесь нове віяння в міському плануванні. Міські стратегії писали і раніше, точно точно. Але така пильна увага громади до процесу створення даного документа – це насправді щось абсолютно нове. І моє рідне місто – не виключення. Та ще кілька міст, де мені пощастило бути причетною до процесу створення стратегічно важливих документів. 

Власне, про досвід створення міських Стратегій та про найактуальніші питання цього процесу піде мова далі.

Отже. Навіщо місту стратегія? І що означає цей документ для розвитку міського середовища?

Мені траплялися, як мінімум, два підходи до цих питань.

  1. «Аби було». Про всяк випадок. Раптом, коли-небудь, хто-небудь запитає, куди рухається місто (виборці, наприклад). Ну або ще один чудовий документ там на поличку до «чудових документів» покласти.

У минулому десятиріччі, власне, у більшості міст так й відбувалось. Був документ під назвою «Стратегія розвитку міста до 2015 р.». Це був надзвичайно ретельно виписаний документ, розроблений ще у 2005 році групою експертів міжнародного фонду спільно з місцевими чиновниками. Він був дійсно дуже змістовний (насправді, дуже продуманий та виписаний!) й пропрацьований, але….. щось пішло не так.

У більшості міст України цей документ був прийнятий скоріше «до відома», він отримав своє почесне місце на полиці десь у кабінеті міського голови  (чи профільного заступника), й «прожив» там свої відведені регламентом 10 років. Були, правда, й винятки, але, здебільшого, все ж таки події розгорталися саме за таким сценарієм. Цим документом мало хто користувався у своїй роботі, а кілька виборів до місцевих рад взагалі сприяли швидкому забуттю цього чудового плану розвитку.

Й ось у 2015 році на рівні міста й на рівні області термін дії цього документу закінчився. Та постало питання підбиття підсумків та розробки нової Стратегії розвитку. Раптом виявилося, що по-перше, підсумки так собі. А по-друге, виникло питання чи потрібна ця стратегія взагалі, й як зробити документ, який буде не тільки припадати пилюкою.

  1. «Для розуміння того, яке місто ми будуємо та розвиваємо, для кого й яким чином».

Це як у бізнесі чи в житті успішної людини або під час планування проекту. Треба розуміти, куди ми рухаємось, навіщо, за рахунок яких ресурсів, у які строки й хто, врешті-решт, за це все відповідає. Тож (мовою офіційних документів), стратегічне планування дає змогу органам місцевого самоврядування поєднувати аналіз поточних подій, прогнози соціально-економічного розвитку і сценарії можливого майбутнього з виробленням стратегії, а також формувати загальне бачення перспектив, розробляти плани розвитку, зрозумілі для територіальної громади та суспільства в цілому.

Важливим фактором також є те, що затвердження  Стратегії дає не лише чіткий, деталізований  план сталого розвитку міста, а й сприятиме можливості залучення додаткових коштів за рахунок Державного, обласного бюджету та іноземної донорської допомоги на реалізацію програм та заходів, визначених в самій Стратегії. 

Й тут одразу виникає друге запитання.

Як розробити таку Стратегію, яка була б не тільки «чудовим документом», але й відображала реальні процеси у міському середовищі та дійсно сприяла б розвитку міста?

 Тут теж є кілька варіантів.

  1. Формальний. Пишемо розпорядження на усі відділи міської ради, що нам конче необхідний від них план розвитку по галузям. Завірюємо цей «наказ» підписом міського голови й чекаємо. Чекаємо, найчастіше, від них компіляцію тексту шляхом натискання комбінації клавіш Ctrl C /Ctrl V з цілої купи різних «міських програм та концепцій», яких за роки незалежності наприймалась сила силенна. Намагаємось звести це все докупи й, очікувано, отримаємо Стратегію із категорії «Аби було». Однак, це не вихід.
  2. Експертно-формальний. Запрошуємо купу фахівців, які за зачиненими дверима статечно та неквапливо пишуть ефектний документ. Презентують його на сесії міської ради й урочисто кладуть на полицю з «красивими» документами – припадати пилом. Це шлях можливий, але точно не наш.
  3. Інтеграційний. Це коли ми збираємо громаду, вислуховуємо їх думки. Збираємо представників управлінь та відділів міської ради, вислуховуємо їх думки. Дивимось програми розвитку області та їх стратегію (якщо є). Говоримо з представниками влади у місті, вислуховуємо їх думки. Збираємо всіх цих перелічених осіб разом, обговорюємо різні сценарії розвитку міста в майбутньому. Напрацьовуємо спільне бачення та вектори розвитку, які поділяють між собою більшість учасників процесу. Спільно створюємо проекти, яки допоможуть наблизитися до якісно нового майбутнього.

Це, власне, і є наш вибір.

Але тут є одне «але».

Яким чином залучати громаду до прийняття рішень так, щоб отримати конструктивний та близький до експертного результат?

Й це найцікавіше запитання. Бо у «чорні-білі» часи, де з категорій процесів є тільки «#зрада» чи «#перемога», важко залучати велике коло людей з різними знаннями та поглядами на розвиток свого найріднішого, найулюбленішого міста так, щоб вони не побилися під час дискусії. 

Тут є кілька рецептів успіху.

Більшість людей, яки прийдуть до вас на зустрічі – не є експертами з розвитку міст. Але. Вони живуть в цьому місті й мають право впливати на ті рішення, яки стосовно нього приймаються. Тим більше, якщо ці рішення впливатимуть на життя міста багато років (стратегії, як правило, розробляються на 5-10 років). Тож, їх думка важлива й ви маєте її почути та врахувати.

Коли представники різних рівнів влади працюють над своїми завданнями поруч із громадою – це дуже сильно «наводить різкість» в їхній діяльності. Бо дає розуміння, чого насправді від них очікує громада, які дії влади вона підтримає, а проти яких буде боротися і т. і. З одного боку. А з іншого, громада побачить «людське обличчя» влади й буде розуміти, чому деякі процеси впровадити нині складно, а на деякі речі треба набагато більше часу, ніж про це пишуть у фейсбуці. А ще це дозволить за допомогою експертної призми проводити ідеї та бачення містян, й зробити стратегічний документ дійсно експертним.

Також, серед тих людей, котрі візьмуть участь у ваших стратегічних сесіях чи обговореннях, буде багато представників громадських організацій та активних громадян. І це дуже добре. Бо розуміючи вектори розвитку міста, вони свідомо чи несвідомо будуть підлаштовувати свою діяльність та свої проекти під стратегічні задачі та напрямки досягнень того майбутнього міста, що ви разом намітили під час цих зустрічей. А це вже ефект синергії. Це вже сенс для міста та його мешканців щось робити. З таким підходом, до мрії ми прийдемо швидше й дорога ця буде приємніша.

Ну й найголовніше, як же зібрати разом цих усіх цих чудових людей таким чином, щоб діалог вийшов конструктивним? По-перше, ви маєте завжди (щоб не відбувалося під час заходу:)) пам’ятати, що усі, хто прийшов до вас на зустрічі – це люди, які люблять своє місто й яким болить його майбутнє. По – друге, багато з них мають прямо протилежні бачення цього майбутнього, що може значно ускладнювати спілкування. Й по-третє, ці люди точно здатні об’єднатися навколо спільних ідей, якщо з ними правильно вибудовувати діалог (така в нас в Україні ментальність). А тут вам точно допоможе професійний модератор або, як зараз модно казати – фасилітатор. Так звісно, ніхто не застрахований від «міських божевільних», але… Якщо вам вдалося залучити багато свідомих та активних громадян з конструктивною позицією та професійного модератора – «міські божевільні» надовго на цьому заході не залишаться, тож не переймайтеся.

Й наприкінці, хочу поділитися досвідом створення «Стратегії розвитку міста» шляхом інтеграційного залучення великого кола громадян, на прикладі мого рідного Чернігова. Стратегія була розроблена на основі широкого діалогу та співпраці різних партнерів: жителів міста та громадських активістів, представників влади, ділових кіл, підприємців та освітян, науково-експертного середовища. Були проведені дві стратегічні сесії, які відвідали більш ніж 400 жителів міста, проведені тренінги з працівниками відділів та управлінь міської ради. Процес тривав близько 8 місяців. Він, часом, був дуже складний, бо приходилось домовлятися про спільне бачення з абсолютно різними людьми, різного віку, різного рівня освіти та соціального статусу, й все це на фоні тотального «#зрадопереможного руху» в країні, та під час абсолютної недовіри до будь-яких ініціатив.  Але повірте, воно того варте!

В результаті, концепція розвитку була розроблена у вигляді чотирьох стратегічних цілей, з яких випливають кілька операційних цілей, спрямованих на втілення стратегічного бачення міста Чернігова у 2020 році.

16145017_1712110978814775_1598081401_o16122172_1712110962148110_1026416106_o 16129693_1712110908814782_2031056462_o 

Кожна із операційних цілей розкривається комплексом завдань, підпорядкованих реалізації стратегічних цілей. Проект складається з двох основних частин. Перша – економічний аналіз за останні п’ять років та теоретична концепція розвитку. Друга – щорічний оперативний план (дорожня карта) щодо реалізації усіх запланованих заходів задля досягнення чотирьох стратегічних цілей. Ця Стратегія є одним із базових нормативних документів регіонального рівня, в ній задекларовані основні цілі та завдання з виконання Програм, що сприятимуть зростанню економічних та соціальних показників міста. Вона розроблена разом з містянами, є абсолютно відкритою для віх бажаючих та є першим кроком для побудови нормального діалогу громади й влади заради кращого майбутнього для власного міста. Й це, на мій погляд, є тими самими «колами на воді», що здатні здійняти хвилі глобальних змін у житті суспільства нашої Країни.

 Тетяна Бойко, директор Агенції “Prime media”, фахівець із стратегічного розвитку, маркетингу та брендінгу територій.  Наразі, куратор розробки Стратегії розвитку міста Чернігів, консультант та модератор проведення стратегічних сесій у містах Ужгород, Славутич, Боярка та ін.