13 серпня 2019
Президент підписав указ, спрямований на спрощення отримання громадянства України іноземцями, які захищали країну, та росіянами, яких на батьківщині переслідують через політичні переконання. Зокрема, передбачено, що такі особи мають подати декларацію про відмову від попереднього громадянства. Також Зеленський доручив Кабміну негайно розробити та внести на розгляд Верховної ради відповідний законопроект. Наскільки на часі такий законопроект та для чого Україні російські біженці, «Слово і Діло» запитало юристів.
Своїм указом президент також доручив Кабміну «забезпечити оптимізацію процесу розгляду заяв громадян Російської Федерації про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та ухвалення в установленому порядку відповідних рішень». Крім того, уряд має в тримісячний термін розробити законопроект про надання притулку.
За словами експерта з конституційного права Олександра Москалюка, підстави для спрощеного прийняття до громадянства визначаються виключно законом «Про громадянство». Спрощені процедури щодо політичного притулку застосовуються, коли особа визнається біженцем.
«Біженець – це особа, яка зазнає переслідувань за різними ознаками, в тому числі з мотивів політичних переслідувань. Можуть бути етнічні чи релігійні підстави, але й через політичні переконання. Тобто особа може отримати статус біженця, тоді вона має певні пільги при отриманні громадянства», – зазначив він.
Якщо загальна процедура передбачає, що іноземець має прожити в Україні 5 років, перш ніж отримає українське громадянство, то біженці – 3 роки. Після цього вони на загальних підставах можуть отримати громадянство.
«До речі, однією з умов отримання громадянства є володіння державною мовою. Але ж фактично її ніколи ніхто не перевіряє. Є ще така умова як наявність джерел існування, але вона не поширюється на біженців. Тобто для біженців є певні пільги», – уточнив юрист.
Дещо дивує експерта те, що президент доручив Кабміну негайно розробити законопроект, спрямований на спрощення порядку набуття громадянства України громадянами РФ, які зазнали переслідувань через політичні переконання, а також іноземцям, які захищали територіальну цілісність України.
«Узагалі, це співвідношення про будь-які доручення президентом уряду дуже проблемне. Він же не є головою виконавчої влади, як, наприклад, у Франції. До того ж, якщо є така нагальна потреба в невідкладності цього законопроекту, чому б Офісу президента не розробити цей документ. Адже саме президентські законопроекти, на відміну від ініціатив Кабміну, мають розглядатися як невідкладні», – зазначив він.
Дещо стримано ставиться Москалюк і до ідеї надавати українське громадянство росіянам.
«Якщо людина зазнала переслідувань у Російській Федерації, це ще не означає, що вона добре ставиться до України. Це абсолютно автономні речі. Ба більше, якщо іноземець становить велику цінність для України, то в нас є таке поняття в законодавстві, як «вшанування громадянством». Президент може своїм указом надати цій особі громадянство й тоді взагалі жодних умов не потрібно», – підкреслив юрист.
На його думку, питання надання громадянства для будь-якої держави, рівно як і питання надання права на роботу та проживання, тісно пов’язані з її національним інтересом.
«Якщо людина може дати щось корисне, то можна спростити певні речі. Наприклад, у Швейцарії право на роботу отримати значно легше, ніж громадянство. А в нас чомусь громадянство надається доволі легко. При тому, що воно збільшило своє значення після отримання Україною безвізу з країнами ЕС», – уточнив він.
«Деякі росіяни хочуть отримати українське громадянство, тому що після цього зможуть абсолютно спокійно пересуватися всім світом. Ніхто не спішить отримувати, наприклад, білоруське громадянство. Я не проти, щоб спростили певні процедури, але для чого змінювати законодавство, коли немає таких масштабів біженців? Ми що, очікуємо сотні тисяч людей на кордоні, яких переслідують?», – задається питанням Москалюк.
Він нагадав, що при президентові є Комісія з питань громадянства, в якої достатньо ресурсу, щоб наразі впоратися з цим викликом.
«Щодо іноземців, які захищали Україну на Донбасі, моя позиція тут також сильно не відрізняється. Треба подивитись, яка кількість цієї категорії іноземців. Я б також не хотів, щоб їм усім огульно надавалося громадянство. Всі іноземці, які захищали Україну з 2014 року й далі проживали в нашій країні, вже прожили тут 5 років і можуть отримати громадянство на загальних підставах. А якщо вони повоювали, потім поїхали до себе, тоді для чого їм українське громадянство?», – підкреслює Москалюк.
Не применшуючи заслуг іноземців, які захищали Україну, юрист говорить про те, що кожен окремий випадок варто перевіряти індивідуально. «Можуть бути випадки, коли українське громадянство потрібне особі, щоб до неї не застосовувалася екстрадиція, якщо людина скоїла злочин на території іншої країни. Це має перевіряти президентська комісія. А щодо героїв-захисників, то можна застосувати вшанування громадянством», – нагадав він.
Експерт із конституційного права Богдан Бондаренко, на відміну від свого колеги, вважає, що нагальність вирішення питання надання громадянства іноземцям-захисникам України стоїть вже давно й досить гостро. «Я чув, що є близько тисячі іноземних громадян, які захищали нашу країну в Донецькій та Луганський областях, більшість з яких росіяни. Тому, скоріш за все, нагальність вирішення цього питання існує», – зазначив юрист.
Щодо вказівки президента Кабміну розробити законопроект, то Бондаренко солідарний із колегою. «Дійсно, можна було це зробити через право президента на законодавчу ініціативу. Але в цьому випадку ситуація трохи відрізняється від тих, коли президент дає доручення Кабміну, тому що питання громадянства може в деяких випадках торкатися національної безпеки та зовнішньої політики. Водночас, дійсно, багато аспектів щодо отримання громадянства виноситься на президентську комісію», – підсумував експерт.
